Центральний район. ДНЗ № 292

 





im=357_blank

Запитання батьків

Як будувати гармонічні сторсунки з бабусями і дідусями

Незабаром після появи маляти необхідно поговорити з Вашими родитячами та пояснити їм свої педагогічні погляди.

Не критикуйте дії бабусі та дідуся при дитині, краще зробіть це після, конкретно і тактовно.

Не прагніть ізолювати Вашу дитину від бабісь та дідусів, вони багато чого можуть навчити.

Виховуйте дитину так, щоб вона шанувала літніх родичів.

Поясніть бабусі, що її досвід дуже важливий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

психолог закладу Криворучко Олена Василіївна

 

Що робити, якщо малюк обманює?

Намагайтеся зрозуміти причину.

Не сваріть, навіть якщо піймали на брехні.

Не намагайтеся бідь-як "вирвати" зізнання.

Якщо дитина сама визнала свою провину, обов'язково похваліть її.

Обговоріть ситуацію з малюком наодинці і намагайтеся разом знайти вихід.

Краще не розповідайте про це нікому, тому що маляті буде неприємно слухати, що обговорюють його промахи.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, це не матиме користі.

Демонструйте позитивний приклад - будьте щирими із дитиною в почуттях і вчинках.

Психолог закладу Криворучко Олена Василіївна

Як виховувати гіперактивну дитину

Не засмучуйтесь і не впадайте у відчай.

Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуговуйте свого малюка.

Намагайтесь поводитися спокійно, м'яко, без різких виявів (негативних або позитивних).

Продумуйте чіткі й розумні межі дозволеного.

Навчіться керувати увагою дитини, переводити її зі стану активності в стан спокою.

Придумайте ритуали - колискові, віршики, вправи, які допоможуть маляті заспокоїтися.

 

 Як організувати режим дня майбутнього першокласника?
 

• 12 годин сну з урахуванням обіднього (1—1,5 год.) для поновлення сил.

• Після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2—3 години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

• Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв занять необхідні 10— 15хв «перерви».

• Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон та підтримка («Не хвилюйся, все вийде», «Давай розбиратися разом», «Я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках («Не дарма з письма в тебе одні «2» та «З»).

Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Лікар закладу Замота Олексій Міфодійович

 

 Як виховувати у малюка самостійність
 

Спостерігаючи за розвитком дитини, ми помічаємо, що самостійність у неї проявляється втому, що вона все хоче робити сама. Але ж діти постійно потребують опіки дорослих. Їхня самостійність цілеспрямовано формується під впливом системи виховання.

Самостійність – це морально-вольова якість, тому важливо вчити дитину керувати своєю поведінкою, проявляти корисні ініціативи, наполегливість у досягненні результату.

Починаючи з 9-10 місяців, малюка привчають самостійно пити з чашки, прищеплюючи гігієнічні навички.

На другому році життя дитина вчиться самостійно ходити, активно говорити. Батьки спонукають сина чи донечку самостійно користуватися ложкою, носовичком. Дворічна дитина може самостійно вмиватися, мити руки, витиратися рушником.

У трирічних уже нагромаджується певний досвід, і самостійність стає стійкішою. Уміння дітей усвідомлені, міцні, впевнені. Формується звичка до виконання найпростіших операцій самообслуговування без сторонньої допомоги.

У 3-4 роки малюк має навчитися самостійно вдягатися. Правда, йому ще важко застібнути ґудзики, шнурувати черевики. І тут ми можемо допомогти дитині. Ні, не робити це за неї, а…навчити. Щоб малюк швидше опанував такі складні для нього дії, йому можна запропонувати спеціальні вправи. Зшийте для ляльки (ведмедика, собачки) жилетку з ґудзиками й петлями, які зручно застібаються. Запропонуйте донечці вдягнути ведмедика, застібнути на жилетці ґудзики. Вона охоче це зробить. Так само можна запропонувати зашнурувати та розшнурувати черевичок. Можна навіть змагання влаштувати: хто швидше впорається – мама чи доня? Візьміть свій великий черевик, а доньці дайте її маленький. Дівча може впоратися швидше за маму. Буде велика радість! Дитина цього віку має самостійно вдягатися, вмиватися, користуватися туалетом, організовувати гру, прибирати іграшки.

У 5-6 років ми чекаємо від нашого дошкільняти самостійності в різних видах діяльності: гру, праці, навчання. Оскільки самостійність формується як морально-вольова якість, дуже важливо вчити дитину керувати своєю поведінкою, проявляти ініціативу, наполегливість у досягненні результату. Зростаюча активність спонукає дошкільника до самостійного застосування здобутих знань, умінь, до фізичних зусиль спочатку в простих діях, а згодом у складніших.

Старші дошкільники прагнуть до пізнання, цікавлять всім, із чим стикаються, що бачать, про що чують. Важливо подбати, щоб діти не були пасивними споживачами інформації. Хлопчик, наприклад, любить, аби йому читали книжки чи розповідали казки, дивитися по телевізору мультики або розглядати ілюстрації в книжках, спостерігати за роботою дорослих. Тобто він весь час є пасивним «споживачем», а сам нічого, що вимагає хоч якихось зусиль, не хоче робити: ні малювати, не ліпити, не конструювати. Чи є тут проблема? Так, миритися з цим аж ніяк не можна. Треба спонукати хлопчика до активності, самостійності. Насамперед нагадаємо, що виховання самостійності тісно пов’язане з формуванням різноманітних умінь у різній діяльності: побутовій, трудовій, ігровій, навчальній. Що старша дитина, то важливіші для неї навички самостійності у навчання, а виявляється це в елементарному самоконтролі, самоорганізації, самодисципліні.

Якщо ви хочете визначити, чи самостійні, як на їхній вік, ваші хлопчики і дівчатка, зверніть увагу ось на що:

- Чи виконує ваша дитина якісь справи з власної ініціативи?

- Чи вміє переносити відомі способи дій у нові умови, на нову діяльність?

- Чи вона вміє і прагне виконувати роботу сама, без допомоги?

Якщо ви ствердно відповіли на запропоновані запитання, можете бути спокійні: дитина розвивається у правильному напрямку.

Якщо в помічаєте, що дитина не прагне до самостійного виконання певної справи, чекає на вашу допомогу навіть тоді, коли могла б упоратися сама, ви робите невтішний для себе висновок: у виховання допущена помилка. У чому ж річ? Можливо, занадто опікувалися малюком, а може не виявляли належного терпіння, витримки? Звичайно, дорослому простіше самому вдягти малюка, адже стільки терпіння потрібно мати, щоб стояти біля доньки і дивитися, як вона натягає колготки задом наперед чи взуває черевики не на ту ногу. А треба ж вкотре терпляче і спокійно пояснити, нагадати, трохи допомогти. Саме це і вимагається від батьків.

Звичайно, настане час, коли малюк менше потребуватиме вашої допомоги, хоча контроль і оцінка йому ще будуть потрібні довго. Необхідно, щоб дитина відчувала радість від своєї маленької, на наш погляд, але такої значущої для неї перемоги: вона змогла, подолала якийсь новий бар’єр, стала вправнішою, вмілішою. Зрозуміло, ініціатива дитини заслуговує на наше заохочення. Похваліть дитину, подякуйте за допомогу. Їй буде приємно, а наступного разу вона постарається зробити ще краще та більше.

Психолог закладу Криворучко Олена Василіївна
 Скільки мають тривати щоденні заняття фізичною культурою? У який час доцільніше їх проводити?
 

Насамперед слід дотримуватися принципу систематичності, щоб дитина поступово звикала до занять, щоб вони стали для неї щоденною потребою. Тривалість занять батьків з дитиною різна, вона залежить від віку дитини, від наявності вільного часу в батьків, від періоду доби, а також від того, що робить дитина до або після занять (якщо дитина утомилася після прогулянки або ж прогулянка ще попереду, тривалість занять буде меншою, ніж після відпочинку).

Ранкові заняття корисні тим, що відразу після сну «розминаються» м'язи тіла, поліпшується кровообіг у тканинах. Під час зарядки краще використовувати легкі й знайомі вправи, оскільки зазвичай бракує часу й терпіння для розучування нових, більш складних вправ.

Тривалість ранкових занять — не більш ніж 10 хвилин. До обіду обов'язково дайте дитині можливість погуляти, покататися на самокаті або велосипеді, пограти в пісочниці, з іграшками, особливо на свіжому повітрі.

Якщо є час, можна в ці години провести 15-20-хвилинне заняття, більш інтенсивне, включивши до нього вправи для великих груп м'язів.

Після обіду необхідний спокій; дитина дошкільного віку повинна спати або хоча б спокійно лежати не менш ніж 2 години. Після сну корисні нетривалі підбадьорюючі вправи й більш тривалі, по можливості — на відкритому повітрі. Під час занять у другій половині дня надайте дитині більше часу для освоєння різноманітних рухів із предметами (іграшками, велосипедом, самокатом) і для вправ на різних снарядах (гімнастичні стінки, гойдалка, гірки), бажано в компанії однолітків. У ці години можна провести більш тривале заняття фізкультурою з одним із батьків (близько 20 хвилин).

Вправи перед вечерею — найпоширеніша форма спільних занять, тому що батьки, як правило, удома й хоча б один з них може зайнятися дитиною. У цей період є час для розучування нових вправ і проведення рухливих ігор. Тривалість занять із дітьми до шести років — 20-30 хвилин, із шестирічними — до 45 хвилин. Після вечері займатися з дітьми фізкультурою не рекомендується: інтенсивна рухова діяльність після їжі шкідлива (це стосується будь-якого часу доби), а крім того, після фізичних вправ діти важко засинають.

Обов'язково потрібно використовувати будь-яку можливість порухатися разом з дитиною на свіжому повітрі. Найчастіше це трапляється у вихідні дні.

Інструктор з фіз.виховання Михайліченко Катерина Олександрівна

 У якому віці можна розпочинати заняття у спортивній секції?

 

 

Останнім часом спостерігається стійка тенденція до раннього початку занять спортом на тлі загального омолодження спорту, коли найвищих результатів спортсмени досягають уже в юнацькому віці. У зв'язку з цим у спортивні секції із таких видів спорту, як гімнастика, фігурне катання, танці та деякі інші, починають набирати чотирьох—п'ятирічних дітей. Зазвичай такі заняття спрямовані на загальний фізичний розвиток і не передбачають значних навантажень і спортивної спеціалізації. Головною умовою таких занять є отримання дитиною радості від можливості навчитеся різних нових рухів, реалізувати свою потребу в русі та спілкуванні з однолітками. Примус з боку батьків у цьому випадку виключений!

Інструктор з фіз.виховання Берелет Катерина Сергіївна

 Як розпочинати загартовувати дитину старше року?
 

Починати загартовування можна в будь-якому віці. Для цього придатний, наприклад, контрастний душ. Спочатку ви ставите малюка або, краще, стаєте з ним самі під теплу воду, гарненько розігріваєтеся. Якщо дитина вимагає гарячої води — нехай буде гаряча. Спочатку розігрійте дитині ступні, долоні й спину. У першу чергу — коміркову зону спини. Потім ви кажете маляті: «Давай з тобою станемо під дощик». Обливаєте ступні, долоні й дуже швидко — коміркову зону холодною водою і — знову під гарячий душ. Потім знову короткочасне холодне обливання. І так тричі, не менше. Завжди починайте процедуру із зігрівання, а закінчуйте холодним обливанням. Якщо у вас є час, робіть до семи контрастних змін температури. Після процедури перед вдяганням не витирайте дитину, а закутайте на кілька хвилин.

Ця процедура збуджує, тому її краще проводити вранці або ввечері, після дитсадка, о 18-19 годині, але не безпосередньо перед сном. Намагайтеся, щоб дитині було приємно. Не лякайте її, не наполягайте, якщо дитина боїться, щоб не перетворити все це на стресову ситуацію. У такому випадку контрастні обливання краще проводити у формі гри.

Лікар закладу Замота Олексій Міфодійович

 Які вимоги існують щодо меблів для дитини?
 

Не рекомендується укладати спати дитину на м'якому матраці, возити дитину в м'яких (типу шезлонга) колясках. Постіль дитини не повинна бути надмірно м'якою, а подушка високою. Довжина ліжка повинна перевищувати зріст дитини на 20-25 см, щоб можна було спати з витягнутими ногами. Для дітей з порушеннями постави твердий матрац (волосяний, трав'яний або ватяний) кладеться на щит з дошок або фанери.

Особливо псує поставу неправильна поза під час сидіння за столом. Треба сидіти так, щоб мати опору для ніг, спини й рук при симетричному положенні голови, плечового поясу, тулуба, рук і ніг. Висота стола повинна бути на 2-3 см вищою за лікоть опущеної руки дитини. Якщо ноги не дістають до підлоги, слід підставити під них опору, щоб ноги в тазостегнових і колінних суглобах були зігнуті під кутом 90°. Сідати на стілець потрібно так, щоб впритул торкатися спинки стільця, відстань між грудьми й столом 1,5-2 см (долоня проходить ребром), голову трохи нахилено уперед, відстань від очей до столу — 30 см. Передпліччя повинні симетрично лежати на столі, книгу треба тримати в похилому положенні, а зошит класти під кутом 30° (кут, розгорнутий вправо, утвориться краєм стола й нижнім краєм зошита).

Лікар закладу Замота Олексій Міфодійович

 Як розмовляти з дітьми про їхні емоції
 

Батьки починають говорити з дітьми про їхні емоції одразу ж після народження дитини. Важливо весь час продовжувати знайомити дітей з «емоційним» словником. Найкраще діти навчаються на власному досвіді, тому треба називати їхні емоції й описувати їх. Наприклад, коли дитини сердито відштовхує вашу руку, ви можете сказати: «Ти сердишся». Так дорослий пов’язує набутий досвід із поняттям гніву, показує дитині, що її емоційний стан зрозумілий, піддається опису. А з тим, що зрозуміло, що можна описати, легше впоратися. Якщо дорослі так поводяться, діти вчаться краще розуміти і свій стан, і стан інших людей.

Значення або зміст будь-якої ситуації можна зрозуміти, лише розуміючи загальний контекст, в якому ця ситуація відбувається. Уважно спостерігайте за дітьми, за виразом їхнього обличчя, за жестами, рухами, звуками чи словами. Якісь почуття можуть бути загострені, а якісь – помірні. Важливо називати емоції, які б вони не були.

Визначте, що почуває дитина, і скажіть, звертаючись до неї: «Ти, здається, чимось стурбована?», «У тебе задоволений вигляд». Описуючи емоції, використовуйте різні слова. Розпочніть із назв базових емоцій: радісний, сумний, сердитий, зляканий. Потім поступово використовуйте слова, щоб якомога точніше визначити відтінки емоцій і почуттів: задоволений, розчарований, роздратований, стомлений, схвильований.

Після нового слова поясніть його значення, наприклад: «Ти розчарована? Ніяк не можеш скласти пірамідку». Навіть коли дитина ще не розуміє цих слів, ви самі звикатимете спостерігати та якомога точніше описувати стан дитини. З часом ваші слова будуть значити для малюка все більше й більше, і дитина краще розумітиме свої почуття.

Психолог закладу Криворучко Олена Василіївна